Як почати вести блог: реальні труднощі та мотивація

Ідея вести блог з’явилася в мене два роки тому. Уперше я почав рік тому: вступив до безкоштовного марафону, знімав, монтував, і мені це подобалося. Мене це драйвило. Кілька відео злетіло, одне набрало близько 79 тисяч переглядів, люди підписувалися, і кожна нова підписка на якийсь час підживлювала мотивацію.

Надовго драйву не вистачило. Монтаж забирав багато часу, і задоволення від нього ставало дедалі менше. Потім трапилися переїзд і зміна роботи, часу не лишилося, і блог я закинув на рік.

Бажання при цьому нікуди не поділося. Увесь рік мене тягнуло виявлятися, хотілося, щоб мене почули. У моєму житті та у світі ШІ відбувалося стільки всього, що я почувався в самій гущі подій і хотів про це розповідати. Але щоразу, коли я збирався почати знову, впирався в одне й те саме. Про цей рік я потім розповів у короткому відео (російською): «Я рік не міг виставити відео — прокрастинація, страх і сором».

Що заважало почати

Ось мій список у тому вигляді, в якому я згодом виписав його на папір:

• техніка: налаштовувати обладнання довго, а особистої техніки в мене не було, ні комп’ютера, ні штатива;
• місця та світла для зйомки теж не було;
• я не знав методики й не мав системи;
• сором, страх осуду та ще багато психологічних бар’єрів;
• часу не вистачало;
• я боявся, що знову доведеться годинами монтувати;
• зворотного зв’язку не було;
• я не знав, про що розповідати.

Окремо кожен пункт розв’язується. Але разом вони виявилися набагато сильнішими за єдине бажання почати. Я уявляв це як терези: на одній шальці бажання, на другій десяток дрібних перешкод, і доки друга шалька важча, почати завжди простіше завтра.

Терези можна рухати в обидва боки: посилювати бажання й прибирати перешкоди. У мене вийшло і те, і те.

Психолог

Перший сильний зсув дала особиста робота з психологом. Я пройшов через низку внутрішніх змін, і потреба виявлятися зросла настільки, що бажання почало переважувати. Дати вихід творчості хотілося вже сильніше, ніж боятися.

Тоді я сів і виписав усі причини, через які не роблю того, чого хочу. Виписані, вони перестали зливатися в одне «не можу» й перетворилися на список конкретних завдань.

Ілюзія простоти

Розбираючи список, я зрозумів, що соцмережі створили в мене ілюзію простоти: людина в кадрі говорить невимушено, ролик акуратно змонтований, і здається, що все це робиться між справами. З цієї думки народилася моя перша велика стаття на сайті про труднощі переходу в нову справу. Те саме я розбирав і в третьому випуску подкасту (близько 43 хвилин, російською).

Насправді за початком і за блогом загалом стоїть титанічна праця. Обсяг знань і навичок можна порівняти з програмуванням. Я знаю це не з чуток: дванадцять років тому я переходив з інженерів у програмісти й пам’ятаю, наскільки це складно й довго. До того ж багато відомих блогерів ще до блогу так чи інакше мали справу з кіно та зйомкою. А я звичайна людина з вулиці, яка не знімала й не знімалася. Я прикинув, скількох блогерів знаю з рідного невеликого міста на сто тисяч мешканців, і вийшло приблизно один на десять тисяч. З такими шансами починав і я.

Це допомогло відкинути ілюзію та самокритику й оцінити ситуацію тверезо. Я дав собі час, пожалів себе й перестав вимагати швидкого результату.

Власний комп’ютер

Другим кроком стала купівля особистого комп’ютера. Раніше в мене був лише робочий ноутбук і комп’ютер дружини. Коли з’являлася мотивація, я або просив комп’ютер у дружини, і він був зайнятий, або сідав за робочий і розумів, що не хочу записувати на ньому екран і заливати особисті відео.

Коли я купив власний комп’ютер і поставив на нього Omarchy (це дистрибутив Linux), мене прорвало, і не лише в сенсі блогу. Змалку я люблю зависати в гаджетах і раптом збагнув, як давно відмовляв собі в цьому. Я встановлював і видаляв програми, налаштовував систему, змінював теми, грався, створював проєкти. Купив підписку на Claude, спробував Alibaba, opencode та OpenRouter, оновив сайт, почав робити курс. Я не знав, за що хапатися, у доброму сенсі слова. Почувався щасливим, живим, дитиною.

З блогом усе це пов’язане опосередковано. Але комп’ютер прибрав найнезручнішу перешкоду, а радість від улюбленого заняття додала бажанню сил.

Штатив, мікрофон і світло

Після такого припливу я вже не міг не ділитися. Я став розбирати далі: що заважає записати відео в ту секунду, коли з’явився імпульс?

Виявилося, що в мене немає штатива й я часто не знаю, куди примостити телефон. Я купив недорогий K&F Concept. Він розблокував мене сильніше за все інше: ставлю телефон і знімаю стоячи, сидячи, за світлом і проти світла, надворі. Якщо починаєте, беріть штатив першим.

Друге — мікрофон. У дружини був бездротовий DJI, тож я обійшовся без купівлі. Інакше порадив би недорогу петличку, нехай навіть дротову. Перевірте лише, що в неї є роз’єм під ваш телефон.

До цього часу сором почав минати: допомогла практика й розуміння пасток, у які нас заганяє мозок. Я міг увімкнути запис у будь-який момент. Лишалося світло, і я обрав два режими за порою доби:

• удень я сиджу обличчям до вікна, спиною до комп’ютера, а на робочому столі гарні шпалери;
• ввечері навпаки, спиною до вікна, обличчям до монітора, а на стіні за спиною висить неоновий контролер. Обличчя освітлює лампа на магніті, яку я дістав із шафи.

Для початку цього більш ніж досить. Контролер узагалі зайвий. Головне у світлі — обличчя. Світло має падати на нього під кутом приблизно 45 градусів, тому лампа стоїть збоку, а не просто над головою, і верхнє світло не дає тіней.

Монтаж

Найбільше я відкладав через монтаж. Комп’ютер у мене середньої потужності, і DaVinci Resolve на ньому нормально не працював. До того ж у Linux проблеми з драйверами. Виходило, що монтувати знову доведеться на робочому ноутбуці, а там я знову все відкладав.

Виручило те, що я розбираюся в ШІ та в коді. Я знайшов бібліотеки, з якими агент монтує відео за моїми вимогами: Remotion збирає ролик із коду, FFmpeg ріже й склеює, Whisper перетворює мовлення на текст, щоб агент знав, що де сказано. Так він справляється краще, ніж я сам міг би в Resolve.

Оскара за такий монтаж я не отримаю. Зате зник страх втратити на ролик три години, а результат виходить кращий, ніж у мене виходило руками. Обмеження впираються в залізо, мої навички та кількість токенів, а не в можливості самої технології, тож перспективи я бачу великі.

Зараз усе виглядає так:

1. Я знімаю відео й завантажую в хмарне сховище.
2. Кажу Claude, що зняв і що хочу отримати.
3. За пару годин забираю результат або прошу щось поправити.

Правки агент вносить точково, тому вдруге чекати доводиться менше.

Стиль агент, звісно, сам не вигадує. Коли я почав публікуватися більш-менш регулярно й узявся за 30 днів рілсів поспіль, я став за курсом розбирати, як це робиться, і аналізувати популярні відео. І знову покликав на допомогу свого покемона. Ми написали скрипт, який розкладає будь-який рілс на кадри, смислові відрізки, посекундний текст, колірну палітру та структуру: гачок (зачіпку в перші секунди), біль і так далі. На виході я отримую опис, чому ролик злетів і як повторити цей прийом.

Один висновок мене здивував: темп монтажу майже нічого не вирішує. З 18 найпопулярніших роликів, які я розібрав, чотири зняті одним дублем без склейок. Окремо ми проаналізували оформлення сотень рілсів і зібрали набір для моїх відео: шрифт, кольори, ефекти, анімацію. Тому «агент зробив сам» у мене означає, що він відпрацював за заздалегідь погодженим планом.

Про що розповідати

Ще мене гальмувало незнання, про що розповідати. Я став вести нотатки впродовж дня й раз на тиждень підбивати підсумки, виписуючи головне. Так назбиралися десятки, а потім і сотні тем. Я автоматизував це з агентами, але вистачить і блокнота.

Схема, яка працює зараз

Так зникла остання перешкода, і я знайшов для себе поки що ідеальну схему. Я люблю записувати довгі відео у форматі подкасту, де ділюся подіями тижня, і поєднав це з короткими роликами. Записую довге відео про те, що важливо і що хочеться сказати, віддаю агентові, і він обробляє його та нарізає гострі моменти на короткі відео.

Мене все влаштовує. За останній тиждень на мене підписалося понад сотню людей, а охоплення зросли вдесятеро: з пари сотень до пари тисяч.

Що далі

Я розумію, що це не ідеальний сетап і якість моїх відео далека від ідеалу. Але обмеження залишилися позаду, і блог для мене тепер така сама робота, як програмування: у мене багато думок, даних для аналізу й експериментів і шалене бажання.

Я лише на середині курсу з коротких рілсів і поки знімаю те, що проходжу, плюс невеликі експерименти. Далі хочу пройти курси з довгих горизонтальних відео, з написання статей, з генерації відео зі ШІ та зі сторітелінгу. Паралельно вчитимуся робити корисний контент: такий, який цікаво дивитися й слухати і яким хочеться ділитися. Щоб він допомагав комусь так само, як допоміг мені.

Я спіймав потік і зрозумів, наскільки нас обмежують рамки, психіка й суспільство, доки ми нічого не створюємо. Варто почати, і це вже не зупинити.

Коротко: що заважало і що допомогло

Що заважало	Що допомогло
Ілюзія, що блог робиться легко	Визнати, що це ремесло, і дати собі час
Сором і страх осуду	Психолог, а потім практика
Не було власного комп’ютера	Особистий комп’ютер, нехай не найпотужніший
Ніде поставити телефон	Недорогий штатив
Поганий звук	Петличка, хоч дротова
Світло	Два режими: удень обличчям до вікна, ввечері обличчям до монітора
Години на монтаж	Монтаж агентом за заздалегідь погодженим стилем
Незрозуміло, що й як робити	Курс і розбір популярних роликів
Нема про що розповідати	Нотатки впродовж дня й підсумки раз на тиждень
Мало часу	Один довгий запис на тиждень, з якого агент нарізає короткі ролики

Якщо ви теж відкладаєте, почніть із такого самого списку: випишіть усе, що заважає, по одному пункту на рядок.

Приклади: довгі випуски та короткі ролики

Усі відео російською.

Довгі випуски на YouTube

• ЧБ Подкаст №5: я виставляю короткі відео 30 днів, і ось що я зрозумів (близько 26 хвилин): тиждень у форматі подкасту.
• ЧБ Подкаст №3: як наш мозок нас обманює, чому так важко опанувати нову професію (близько 43 хвилин): та сама розмова, що й у статті про перехід.

Короткі ролики на YouTube

• Я рік не міг виставити відео: прокрастинація, страх і сором
• Як виставляти 1 відео на день, якщо немає часу й сил?
• 4/30 Вчуся говорити на камеру

Instagram

• Рілс «Я боявся, що мене звільнять через відео»: короткий ролик, нарізаний із подкасту.
• Перший ролик щоденника курсу з рілсів: день 1 із 30.

Усі мої канали: YouTube та Instagram.